White Halloween

WHITE POWER HALLOWEEN
До вашої уваги - славнозвісний Ku Klux Klan.
Місце: Львів, Україна
Час: 31.10.10

Марш українського воїнства

16 жовтня 2010 року у Львові вшанували Пам'ять Безсмертних. Об'єднані молодіжні націоналістичні організації і рухи Львова вперше разом вийшли на Марш Українського Воїнства, присвячений всім воїнам, які боролись за Україну - дружинникам Київської Русі, Запорізьким козакам, Гайдамакам, Українським Січовим Стрільцям, воякам Армії УНР і УГА, бойовикам УВО, членам ОУН і воїнам УПА - і всім тим, хто протягом нашої славної тисячолітньої історії брав в руки зброю і ішов воювати за Україну, за українську націю!
На марші не було ніякої організаційної, ніякої партійної символіки. Хода розпочалась о 16.00 біля пам'ятника Степанові Бандері і закінчилась мітингом біля пам'ятника Шевченкові.
Було сказано декілька промов, прозвучав заклик до об*єднання сил у боротьбі із системою. Адже настав час відкинути усі розбіжності і боротись за свою неньку-Україну! Наша сила - у нашій єдності та активній, небайдужій діяльності!
Після маршу відбувся Бардівський вечір повстанської пісні у палаці Г. Хоткевича. У ньому також взяли участь виконавці відомого у патріотичних колах гурту із Калуша - "Широкий Лан".



Загалом акція пройшла дуже позитивно, тішить те,що люди нарешті зрозуміли, що пора об*єднуватись та боротись за свою державу, а не сидіти, склавши руки. Сподіваємось, це дасть початок для великих спільних дій. Слава Україні!

Як вишиванку у горілку вмочують

Людська природа не перестає дивувати і на цьому стає все легше і легше спекулювати. Якщо людині щодень, щотиждень, щорік, роками нав*язувати якийсь образ, то опірна здатність послаблюється і цей образ міцно засідає в голові. Те, що рік тому вважалось неприпустимим, неприйнятним - тепер вважається нормальним. Звичайно, що це не стосується справді корисних інноваційних речей, - ми ж не в середньовіччі живемо, не спалюємо першовідкривачів на вогні.

Однак, не можна оминути той факт, що нам старанно напускають дурману у голову. Та й так старанно, що якщо якісь глобальні речі ми ще здатні більш-менш розрізнити, боротися проти них, - то на дрібниці вже давно всі перестали зважати.
Найстрашнішим є те, що на останньому етапі зомбування людина підсвідомо починає відповідати навіяному, гріховному образу.

Давно вже було цікаво, який образ людини вимальовується у іноземців при слові "українець". Навіть не варто згадувати, що третина мешканців нашої освіченої планети припише територію нашої держави до території наших знаменитих сусідів. Можливість поспілкуватись із іноземцями не пройшла намарно: ще досі, ледь не зі слізьми від сміху, згадую уявлення про росіян(а відповідно і про українців), яке у перекладі звучить приблизно так: "..і сидять вони у своїх хутрових кожухах, сніг мете, а вони горілку п*ють бочками, і ведмеді шкребуть лапою дерев*яні двері хати".
Спершу смішно, а далі стає страшно.
Громадськості вже давно відома сумна статистика про те, що українська молодь посідає перше місце в світі за рейтингом споживання алкоголю серед дітей і молоді. Такі дані містяться в новому дослідженні Всесвітньої організації охорони здоров'я.
Молодь виростає із сумнівними цінностями,психічними розладами, нестійкий здоров*ям, і нездатністю дати здорове потомство. Споювання нації призводить до деградації.

Простежувати повільне, але впевнене знищення нації можна давно:
""Жид побачив, що непереливки, взяв відро горілки, одніс волосному; друге одніс писареві, зібрав до себе в шинк десять чоловік таких, що заправляли громадою, і поставив їм ціле відро горілки...
- Ви думаєте, що я не поважаю вашої віри? Та я ладен жити з вами, як з братами, - підлещувався жид. - От вам ще відро горілки! Суро! А винеси гостям оселедців иа паляниць!...
Люди пили, закусували та слухали Берка, а Берко неначе грав їм на цимбалах своїми облесливими словами.." (І.Нечуй-Левицький, 1870-ті)

Тепер же массмедіа двох зайців ловить: спекулює на тяжінні українців до своєї історії та традицій. Щораз частіше можна побачити біґборди, на яких молоді, напівоголені дівчата у вишиванках рекламують горілку.А напередодні українського національного свята у Луганську з*явилися бігборди, на яких зображено пофарбовану в колір державного прапора карту України, а поруч — пляшку горілки марки «Хортиця»; текст реклами такий: « 24 серпня — День Незалежності України. Шануй якість! Цінуй свободу!». Людина, наділена інтелектом, відразу зрозуміє, яку свободу пропонують автори реклами нащадкам запорозьких козаків.

Образ українця у вишиванці, якого можна побачити в "проукраїнському" музичному кліпі, чи на будь-якій сучасній вітальній листівці, у деяких нових книжках просто викликає огиду.


http://www.youtube.com/watch?v=Efs94Oo6APY
http://www.youtube.com/watch?v=QmbALBwd7JI

Цей товстий дядечко або ж незґрабний слабкий юнак неодмінно тримає чарку із горілкою, яку закусує салом. Вульгарні дівчата та розфарбовані молодиці теж не соромляться впиватись, щоб отак монотонно та красиво "танцювати " гоп-гоп" і смакувати черв*ячки.
http://www.youtube.com/watch?v=l9QdCmnB95Y
Реклами теж не покращують враження: українців роблять ненажерливими, вайлуватими, без почуття гумору, дурненькими( зауважте, на стіл, вже традиційно, ставиться плящина алкоголю).


Висновки невтішні: образ жахливого, товстого, вусатого дядька у вишиванці карбується у свідомості, що породжує зневіру людей(то оце такі "козаки" мають бути? то оце такі патріоти будуть боротися за свою націю?), підсвідомо люди починають відповідати навіяному образу - пасивність, захланність, надмірне вчащання до алкоголю, та всепоглинаюча тваринна любов до їжі. Ось вам і історія про те, як вишиванка втратила свою козацьку характерницьку силу, коли її вмочили у горілку.

Може, таки досить дозволяти із сакрального образу своїх прапрадідів та прапрабабусь робити посміховисько? Не хочу, щоб мій народ був відомий світові лише через першість у списках найбільшого розповсюдження алкоголізму, наркоторгівлі, секс-торгівлі, СНІДу. Нам є чим гордитись і є чим похвалитись. Може, досить топити свій талант у алкоголі та плювати на бабусину вишиванку?


Цікаві посилання про роль алкоголю у занепащенню української нації:
"Хіба ревуть воли, як ясла повні?"П. Мирний
"Трішки пітьми", "Поклоніння ящірці" Дереша, будь-яка інша книжка постмодерністів.
"Кайдашева сім*я", "Микола Джеря" І. Нечуй-Левицький.
"Вечори на хуторі поблизу Диканьки" Микола Гоголь
"Енеїда" Котляревський
"Чорна рада" П. Куліш
та багато-багато інших

23 травня - День Національних Героїв

23 травня 2010 року Автономні Націоналісти міста Львова відвідали справжнього ветерана війни, члена Української Повстанської Армії, політв*язня комуністичних таборів - Петра Васильовича Івахіва, щоб привітати його з днем національних героїв.

Ми маємо власну історію, своїх героїв, нам не нав*язуватимуть чужих ідеалів та переконань! Після помпезних парадів 9 травня та встановлення пам*ятника Сталіну, львів*яни вирішили показати усім, кого вони насправді вважають за героїв, кому дякують за свою Незалежну Україну. Сьогодні справжніми героями держава не опікується, а політики аж зі шкури пнуться, щоб догодити золотоносному Кремлю: і на парадах ми частенько побачимо дідусів та бабусь, обвішаних з ніг до голови орденами, які найчастіше у війні участі і взагалі не брали. Справжніх ветеранів, що вижили після кровавої війни, - жменька. І не всі вони, відсидівши по 25 років, виживши після нестерпних каторг, знущань та допитів, діляться страхітливої біографією, і вже, тим більше, не ходять на червоні паради.
На щастя, Автономним Націоналістам вдалося поспілкуватись із живим очевидцем та учасником тих подій. Петро Івахів - уродженець села Кнісель, в УПА брав участь із 1944 року. Зустрілись із Петром Васильовичем та сином його сестри неподалік могили 24-літнього загиблого побратима, слідчого СБ ОУН - Василя Липи "Валюти". На його могилу були покладені квіти та вінок, пам*ять вшановували хвилиною мовчання. Також на могилі слідчого були посвячені жовто-синій та червоно-чорний прапори.



У дружній атмосфері відбувалось спілкування між молоддю та "вуйком Петром". Він розповів про перебіг військових подій навколо м. Бібрка, Львівської області, про свою діяльність в УПА, зі слізьми на очах згадував каторгу та мужній спротив окупантам: "І стидно було бути в ОУН - а боятися смерті, і не виконати наказу провідника...". Молоді люди із цікавістю слухали про способи знешкодження ворогів, про засідки та здобуття зброї, про життя Степана Бандери та Ярослава Стецька. Цікавим був факт, що в УПА не вживали алкоголь: "Ми добре знали, що той, хто п*є - тому України не треба".
Петро Васильович розповів, що при вступі у лави ОУН кожен повинен був знати Декалог націоналіста. Він гордо промовляв: "Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї!"
Далі націоналісти побували у місці, де був здійснений напад на польський поштовий віз під Бібркою у вересні 1930 року, після якого заарештували Юліана Головінського і жорстоко розстріляли.
Прапори також були посвячені на могилі крайового провідника ОУН Головінського у селі Великі Глібовичі. Був виконаний національний гімн, а пам*ять загиблих вшанувалась хвилиною мовчання.



Такі відвідини плануються проводитись щорічно.

Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.(Декалог Українського Націоналіста)

Марш Величі Духу. 28.04.10

У Львові 28 квітня був проведений Марш Величі Духу, парад вишиванок, що зібрав близько 1000 людей різного віку.

Саме 28 квітня 1943  у Львові було засновано українську дивізію “Галичина”.

В руках українських націоналістів були прапори та щити із золотими дивізійними левами - символікою воїнів “Галичини”, а також величезний банер “Не для ката – наша хата”.

Фотозвіт з акції:








Відео з акції:

http://www.youtube.com/watch?v=J3fjpu2ouG8&feature=player_embedded

Більше про акцію:

http://opir.info/2010/04/29/marsh-velychi-duhu-u-lvovi/