Людська природа не перестає дивувати і на цьому стає все легше і легше спекулювати. Якщо людині щодень, щотиждень, щорік, роками нав*язувати якийсь образ, то опірна здатність послаблюється і цей образ міцно засідає в голові. Те, що рік тому вважалось неприпустимим, неприйнятним - тепер вважається нормальним. Звичайно, що це не стосується справді корисних інноваційних речей, - ми ж не в середньовіччі живемо, не спалюємо першовідкривачів на вогні.
Однак, не можна оминути той факт, що нам старанно напускають дурману у голову. Та й так старанно, що якщо якісь глобальні речі ми ще здатні більш-менш розрізнити, боротися проти них, - то на дрібниці вже давно всі перестали зважати.
Найстрашнішим є те, що на останньому етапі зомбування людина підсвідомо починає відповідати навіяному, гріховному образу.
Давно вже було цікаво, який образ людини вимальовується у іноземців при слові "українець". Навіть не варто згадувати, що третина мешканців нашої освіченої планети припише територію нашої держави до території наших знаменитих сусідів. Можливість поспілкуватись із іноземцями не пройшла намарно: ще досі, ледь не зі слізьми від сміху, згадую уявлення про росіян(а відповідно і про українців), яке у перекладі звучить приблизно так: "..і сидять вони у своїх хутрових кожухах, сніг мете, а вони горілку п*ють бочками, і ведмеді шкребуть лапою дерев*яні двері хати".
Спершу смішно, а далі стає страшно.
Громадськості вже давно відома сумна статистика про те, що українська молодь посідає перше місце в світі за рейтингом споживання алкоголю серед дітей і молоді. Такі дані містяться в новому дослідженні Всесвітньої організації охорони здоров'я.
Молодь виростає із сумнівними цінностями,психічними розладами, нестійкий здоров*ям, і нездатністю дати здорове потомство. Споювання нації призводить до деградації.
Простежувати повільне, але впевнене знищення нації можна давно:
""Жид побачив, що непереливки, взяв відро горілки, одніс волосному; друге одніс писареві, зібрав до себе в шинк десять чоловік таких, що заправляли громадою, і поставив їм ціле відро горілки...
- Ви думаєте, що я не поважаю вашої віри? Та я ладен жити з вами, як з братами, - підлещувався жид. - От вам ще відро горілки! Суро! А винеси гостям оселедців иа паляниць!...
Люди пили, закусували та слухали Берка, а Берко неначе грав їм на цимбалах своїми облесливими словами.." (І.Нечуй-Левицький, 1870-ті)
Тепер же массмедіа двох зайців ловить: спекулює на тяжінні українців до своєї історії та традицій. Щораз частіше можна побачити біґборди, на яких молоді, напівоголені дівчата у вишиванках рекламують горілку.А напередодні українського національного свята у Луганську з*явилися бігборди, на яких зображено пофарбовану в колір державного прапора карту України, а поруч — пляшку горілки марки «Хортиця»; текст реклами такий: « 24 серпня — День Незалежності України. Шануй якість! Цінуй свободу!». Людина, наділена інтелектом, відразу зрозуміє, яку свободу пропонують автори реклами нащадкам запорозьких козаків.
Образ українця у вишиванці, якого можна побачити в "проукраїнському" музичному кліпі, чи на будь-якій сучасній вітальній листівці, у деяких нових книжках просто викликає огиду.
http://www.youtube.com/watch?v=Efs94Oo6APY
http://www.youtube.com/watch?v=QmbALBwd7JI
Цей товстий дядечко або ж незґрабний слабкий юнак неодмінно тримає чарку із горілкою, яку закусує салом. Вульгарні дівчата та розфарбовані молодиці теж не соромляться впиватись, щоб отак монотонно та красиво "танцювати " гоп-гоп" і смакувати черв*ячки.
http://www.youtube.com/watch?v=l9QdCmnB95Y
Реклами теж не покращують враження: українців роблять ненажерливими, вайлуватими, без почуття гумору, дурненькими( зауважте, на стіл, вже традиційно, ставиться плящина алкоголю).
Висновки невтішні: образ жахливого, товстого, вусатого дядька у вишиванці карбується у свідомості, що породжує зневіру людей(то оце такі "козаки" мають бути? то оце такі патріоти будуть боротися за свою націю?), підсвідомо люди починають відповідати навіяному образу - пасивність, захланність, надмірне вчащання до алкоголю, та всепоглинаюча тваринна любов до їжі. Ось вам і історія про те, як вишиванка втратила свою козацьку характерницьку силу, коли її вмочили у горілку.
Може, таки досить дозволяти із сакрального образу своїх прапрадідів та прапрабабусь робити посміховисько? Не хочу, щоб мій народ був відомий світові лише через першість у списках найбільшого розповсюдження алкоголізму, наркоторгівлі, секс-торгівлі, СНІДу. Нам є чим гордитись і є чим похвалитись. Може, досить топити свій талант у алкоголі та плювати на бабусину вишиванку?
Цікаві посилання про роль алкоголю у занепащенню української нації:
"Хіба ревуть воли, як ясла повні?"П. Мирний
"Трішки пітьми", "Поклоніння ящірці" Дереша, будь-яка інша книжка постмодерністів.
"Кайдашева сім*я", "Микола Джеря" І. Нечуй-Левицький.
"Вечори на хуторі поблизу Диканьки" Микола Гоголь
"Енеїда" Котляревський
"Чорна рада" П. Куліш
та багато-багато інших
